Херсонщина туристичний край
Херсонщина вже давно заявила про те, що має намір активно розвивати внутрішній туризм. Воно й не дивно: географічне положення і природні заповідники дають цій землі безперечне право стати в один ряд і навіть змагатися з багатьма визнаними курортами України. Чисте південне місто. Якось відразу відчувається – ти на півдні і поруч є вода. Навіть ще не бачачи платанів – щось в повітрі таке: південь, південь …
Шкода, що акації до нашого приїзду вже відцвіли, – можу собі уявити цей дурманний запах, адже Херсон просто наповнений акаціями.
ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ Після закінчення російсько-турецької війни Росія отримала вихід до Чорного моря і право вільної торгівлі на ньому. Для закріплення цього права та захисту південних рубежів Російської імперії указом Катерини II в 1778 році на високому правому березі Дніпра, в 30 км від його гирла, був заснований Херсон. Опікуном міста був сам Г.А. Потьомкін. Херсон повинен був стати опорним пунктом для експансії Росії проти імперії Османа, але раптова смерть Потьомкіна звела нанівець ці задуми. Деякий час місту була відведена роль головного торгового порту і верфі, проте після заснування Миколаєва (1789) і Одеси (1794) Херсон втратив це значення і залишився милим південним містечком «на задвірках імперії».
ПРО МІСТО Центр з вузькими вулицями забудований в основному невеликими будинками не вище двох-чотирьох поверхів. Деякі з них зовсім зруйновані, є просто покалічені «євроремонтом по-українськи». А дуже шкода – будинки зі своїм «обличчям» зникають, і ми втрачаємо свою історію. Нас привезли в Краєзнавчий музей Херсона. Будівля музею відремонтована зовні і вилизана всередині. У музеї нам пощастило відвідати відразу кілька експозицій: виставку національних костюмів і предметів побуту народів, які в минулі часи населяли територію Херсонської області; виставку зброї, де найбільше мені запам’яталася шабля турецького султана. Далі за планом подорожі – Єкатерининський собор, невеликий, але дуже затишний. Цікава його історія. У 1781 році генерал-губернатор Новоросії Г.А. Потьомкін вирішив замінити дерев’яну гарнізонну церкву кам’яним храмом. Перемоги Росії Потьомкін відносив на рахунок «мудрого правління» Катерини II, яку обожнював. Навіть в іконі Святої Катерини багато хто бачив її портретне зображення, і це збентежило саму царицю під час її приїзду до Херсона. Тоді ж храм отримав другу назву – «Спаський». Катерининський собор був пам’яткою не тільки російської слави. Як відомо, у війні брали участь і колишні запорізькі козаки, які після скасування Січі продовжували службу в армії Потьомкіна. Багато хто з них оселилися в Херсоні, вносячи колорит запорізьких січових традицій в життя міста. Катерининському соборі козаки подарували кілька реліквій, привезених з Січі: два Євангелія, кипарисовий хрест і чотири ризи.
